Главная » 2009»Июнь»20 » Андрій Агафонов: «У збірній ми захищаємо честь прапора, честь країни»
Андрій Агафонов: «У збірній ми захищаємо честь прапора, честь країни»
18:21
Андрія Агафонова президент БК «Хімік» Сергій Назаренко назвав серед тих, хто, на його думку, сформує кістяк команди на наступний сезон. Андрій, безперечно, таке ставлення до своєї персони заслужив, насамперед, власною грою, і не лише за клуб, а й за збірну, в якій минулого літа він був ледве не найкращим. Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю з центровим національної команди та южненського «Хіміка», взяте під час навчально-тренувального збору, який наразі проводить команда Валентина Мельничука, готуючись до відповідальних матчів.
Андрію, поділися, будь ласка, враженнями від сезону, що минув. Минулого літа ти був лідером збірної й, здавалося, що вийдеш на новий рівень гри, ставши одним із найбільш яскравих гравців чемпіонату. Чому не склалося?
Перш за все, думаю, мені не вистачило фізичних кондицій, адже я не проходив, як решта команди, підготовку в Сербії. Зі збірної ж повернувся втомленим, так сезон у мене з самого початку й не склався. Гадаю, насамперед, далася взнаки відсутність належної передсезонної підготовки. Потім, щоправда, коли команду залишила група іноземних гравців, всі ми – українці (сподіваюся, і я в тому числі) показали в кількох іграх поспіль, що цілком можемо грати і без легіонерів. В принципі середину й кінець сезону я провів, хай не на піку форми, але цілком нормально.
Зізнайся, а сам після успішного виступу за збірну сподівався більшої довіри з боку тренерського штабу «Хіміка»? Пригадую, на одній із прес-конференцій ти сказав, що є професіоналом і виконуватимеш все, що тобі скажуть…
Так, адже мені за це гроші платять. Погодьтеся, в кожного тренера своя схема і своє бачення гри. Крім того, якщо в команду за пристойні гроші беруть легіонерів для вирішення певних завдань, то вони ж не будуть полірувати лавку. В Южному на початку сезону робили ставку на легіонерів – не спрацювало. Після того, як вони залишили клуб, я, Кольченко, інші хлопці показали, що ми можемо грати на хорошому рівні проти сильних суперників. Але до кінця сезону в команду взяли ще кількох іноземних виконавців, а ми так і залишилися хай і не на других, але й не на перших ролях. Хоча свої вісім-десять очок у середньому за гру заробляли.
Якби перед початком сезону дізнався, що «Хімік» в серії за третє місце зустрінетеся з «Києвом», здивувався б?
Але ж ми ж не обігравали БК «Київ» з Байрамовічем та іншими легіонерами. Коли вони залишили команду, а потім ще й Дроздов отримав травму, стало зрозуміло, що «Донецьк» обійде киян. Я навіть сподівався, що ми також зможемо вийти до фіналу й зустрітися з донеччанами. Принаймні, мені здається, ми значно краще провели півфінальну серію з «Азовмашем», ніж «Донецьк» – фінальну, яку він просто провалив. Але що поробиш, довелося обмежитися ювілейною «бронзою». Далі подивимося, якою буде команда, які задачі перед нею будуть поставлені, та й узагалі, яким буде чемпіонат. Я щороку повертаюся в команду, й там завжди все по-новому, тому по ходу сезону доводиться координувати свої дії.
Відпочити хоча б трохи вдалося?
Так, у мене було десть днів на відпочинок закордоном. Але робота розпочалася знову із прибуттям до табору збірної.
З яким настроєм дивишся на цьогорічну кампанію національної команди?
Звісно ж, із оптимізмом. Хочеться виграти й залишитися в Дивізіоні «А», а не потрапити у список невдах. Ми всі тут, у збірній, захищаємо прапор, про якісь матеріальні чинники чи винагороду не йдеться, тільки – про честь країни. Тому мене дивує й обурює реакція багатьох із тих, хто вважає себе вболівальником й абсолютно безпідставно критикує збірну. У нас так прийнято, що всі про все знають, у всьому розбираються. Я п'ятнадцять років у баскетболі й половини не взнав, а люди, котрі кілька років дивляться його по телевізору, не граючи, дозволяють собі подібні негативні висловлювання.
Коли спостерігав за тренуванням збірної, здалося, що ви не шкодуєте один одного, граєте по-справжньому…
Напевно, ми просто знудилися за м’ячем, за улюбленою грою. Я сам під кінець десятиденного відпочинку мріяв про те, щоб по швидше повернутися на майданчик. Крім того, серйозність тренувань пов’язана з тим, що перед відповідальними іграми ми маємо бути в хорошій формі, щоб реалізувати поставлене перед командою завдання.
